Сноубордінг: антологія життя або дошки до бою
Дещо про сноубордінг.
Ще у 1929 році дехто М.Дж. «Джек» Барчет скотився з гори на широкій дошці із білизняною мотузкою замість керма та чомусь зареєстрував цей факт. Втім «офіційною» датою зародження сноубордічної історії вважається середина 50-х рр.. минулого століття. Саме тоді завзяті прихильники серфінгу та скейтбордінгу розпочали освоєння нової поверхні – снігового простору. Отже, історія розвитку сноубордінгу представляє, так би мовити, гармонійну еклектику елементів сутності одразу трьох видів спорту – скейтбордінгу, серфінгу та гірськолижного катання.
У великій родині Міжнародної федерації лижного спорту (FIS) сноубордінг – наймолодша з дисциплін, в який вдало поєднуються класичні традиції гірськолижного спорту та інноваційні тенденції сучасної епохи. Різноманітність змагальних трас, динамічність форматів змагань та критеріїв перемоги якнайкраще задовольняють демократичні смаки нового покоління. Сьогодні система сноубордінгу включає сім видів змагань, які досить чітко поділяються на дві групи: альпійські види (паралельний гігант та слалом, слалом–гігант, сноубордкрос) та види вільного стилю (хаф-пайп, біг–ейр, слоупстайл).
В основі змагань в альпійських видах лежать гірськолижні традиції. Перемога у слаломі гіганті та слаломі визначається найкращим часом, показаним на даній трасі за результатами двох спроб. У паралельних змаганнях проводяться кваліфікаційні заїзди, в яких визначаються учасники фіналів (зазвичай 32 спортсмени), що проводяться на двох паралельних трасах у форматі «на вибування».
Зовсім протилежну філософію мають змагання з «артистичних» видів сноубордінгу, або «вільного стилю» (freestyle), де результатом виступає бальна оцінка суддями виконаних вправ. Біг-ейр, буквально «велике повітря», дещо повторює структуру та принципи змагань з акробатики у фрістайлі. Спортсмени мають виконати серію стрибків з трампліну, які п’ять суддів оцінюють за критеріями складності технічних елементів, контролю виконання та приземлення, амплітуди стрибка.
Своєрідна конструкція змагальної траси у хаф-пайпі, що нагадує половинку увігнутого полого циліндру, визначає неповторність та самобутність змагань у цьому артистичному виді. П’ять суддів оцінюють загальне враження від серії стрибків, трюків та інших маневрів, що виконує спортсмен за під час спуску по трасі, із врахуванням складності технічних елементів, помилок та контролю сноуборду при їх виконанні, а також здатності учасника максимально ефективно використовувати рельєф траси.
Наймолодший вид змагань у сноубордінгу – слоупстайл тільки-но включений до офіційного переліку FIS, але вже подає великі надії. За правилами змагань учасники здійснюють спуск по трасі із різноманітними конструкційними елементами: фан-боксами, пласкими стрибками, хвилями, міні-трамплінами та ін.. Спортсмени самі обирають лінію проходження траси, під час якого виконують серію трюків, використовуючи конструкції та рельєф. Майстерність виконання оцінюється за десятибальною шкалою за загальним враженням проходження траси, включаючи оцінку обраної траєкторії спуска та використання конструкцій. У відбірковому раунді учасники здійснюють два кваліфікаційні спуски та за оцінками кращого з них виборюють право увійти до фіналів (10 учасників серед чоловіків та 6 – серед жінок), де і визначається переможець.
Нарешті самий динамічний, азартний та видовищний вид сноубордінгу – сноубордкрос. Сила і швидкість, миттєвість та випадок, азарт і фортуна – ось характерні риси цих «шалених перегонів», що магнітом притягують увагу тисяч вболівальників та глядачів. Часові результати кваліфікаційних заїздів по розміченій воротами трасі із природними та штучними перепонами (трампліни, контрухили, компресії, басейни) визначають 32 найстримкіших учасника, що потрапляють до фінального кола. Далі спортсмени стартують вже по чотири учасники на одній трасі, з яких лише два проходить до наступного раунду. Видовищну цінність сноубордкросу значно підвищує досить великий ризик травмування учасників. Втім, захоплюючі враження від змагань як глядачів, так і самих спортсменів, а також регламентовані заходи із забезпечення безпеки, зводять на «ні» майже всі занепокоєння.
Яке ж майбутнє очікує цей цікавий, оригінальний та завжди веселий вид спорту?
У світі.
Швидкість, з якою сноубордінг увійшов в олімпійську спортивну родину, історична. Якщо у 1983 році сноубордінг практикувався менше ніж на 10% американських курортах, то у 1997 р. таких практично не залишилось. Бурливий сплеск популярності «снігових дошок» на 25% зменшив кількість гірськолижників у цій країні. За неофіційними даними чисельність сноубордистів у США зростає на 51% щороку та вже перебільшило 7,2 млн. осіб. За іншими прогнозами до 2015 року «дошкарів» стане навіть більше, аніж гірськолижників!
Масовість породжує жагу змагання. З 1995 року FIS започаткувала проведення етапної системи змагань Кубка світу зі сноубордінгу, а у 1996 р. було вперше розіграно титул чемпіона світу. З кожним роком сноубордінг все набирав обороти та у минулому сезоні етапи Кубка світу, які приймали організатори 10 країн на 4 континентах Земної кулі, зібрали більше 80 000 глядачів лише на місцях проведення змагань.
Із офіційним внесенням сноубордінгу до програми зимових Олімпійських ігор у 1994 році наступив новий етап його історії. Вже у 1998 р. в Нагано розіграно перші комплекти медалей у паралельному гіганті. У Солт-Лейк-Сіті сноубордичну програму було розширено яскравими виступами у хаф-пайпі, а олімпійський Турін представив видовищний дебют сноубордкросу, шалений успіх якого обумовив позитивне рішення МОКу щодо включення «братерського» скі-кросу до програми ХХІ зимових Олімпійських ігор у Ванкувері.
Марсел Лоозе, спортивний директор зі сноубордінгу Міжнародної федерації лижного спорту FIS, про світові тенденції та очікування майбутнього сезону.
«Сьогодні ми дивимось у майбутнє з перспективою. Спортсмени мають сильну мотивацію – лише незначна частина лідерів залишила спортивну арену після закінчення олімпійського циклу. З іншого боку, закінчення спортивної кар’єри такими лідерами, як двократна олімпійська чемпіонка з Франції Карен Рубі, золота медалістка Туріну Даніела Мейлі та її колега Урсула Брухін зі Швейцарії, створили певну інтригу щодо визначення нових лідерів в альпійських видах сноубордінгу. Значно підвищилась майстерність атлетів у видах фрістайлу (вільного стилю). Збільшення кількості учасників змагань на етапах Кубка світу у хаф-пайпі до 130 чоловік привело до введення нових правил проведення змагань, які відтепер проводитимуться у два дні: кваліфікаційний день і день фінальних раундів.
Формат змагань з біг-ейру виявився дуже привабливим для організації заходів у великих містах. Вже зібрали численних глядачів етапи Кубка світу у Празі та Стокгольмі, на черзі змагання у Ліоні, Клагенфурті, Туріні та Москві. Для вдосконалення системи організації цих заходів фахівцями координаційної групи FIS також розроблено нову концепцію конструкції мобільної рампи, яка дозволить забезпечити дотримання стандартів підготовки місць змагань, а отже високий спортивний рівень змагань.
Взагалі наше головне завдання – надати суспільству високоякісний продукт спортивного змагання, особливо у видовищних «вільних» видах, і таким чином підвищити популярність цього виду спорту у самих різних куточках Землі. Ці сподівання поділяє і наш заголовний спонсор Кубка світу зі сноубордінгу – компанія Nokia, яка підтвердила свою підтримку змагань Кубка світу зі сноубордінгу до 2008 року.
У цьому році особливих вражень ми очікуємо від головної події сезону – чемпіонату світу, який вперше буде приймати гостинна Швейцарія. Проте боротьба найсильніших триватиме ще до кінця березня, коли на фінальних змаганнях сезону буде визначено переможців Кубка світу . Тож, очікуймо на цікаві події разом!»
У країні.
«А що в Україні?» — запитає читач. Очевидно, сьогодні Україна це не входить до тих, хто замовляє музику у світовому сноубордінгу. Зважаючи на «молодість» цього виду, темпи научно-технічного прогресу та загальне становище вітчизняної сфери спорту, здається, немає навіть підстав для близького райдужного майбутнього. А може, нам лише потрібен час?
Леонід Тікун, державний тренер України з гірськолижного спорту та сноубордінгу про стан та перспективи розвитку сноубордінгу в Україні.
«Гадаю, український сноубордінг має майбутнє. В Україні цей вид спорту офіційно представлено з 1995р.., з 1996р. регулярно проводяться чемпіонати України та інші внутрішні змагання. Сьогодні сноубордінг культивується у 6 областях, у тому числі Тернопільській і Харківській областях, де, здавалось би, для цього немає жодних умов. До штату збірної команди України входить 8 спортсменів (4 чол., 4 жін.). Наші атлети регулярно приймають участь у міжнародних змаганнях, у тому числі етапах Кубка Європи, Кубка світу та Чемпіонатах світу, та вже показали певні результати. Ольга Зіньків, Віктор Баранов, Йосип Пеняк були призерами та переможцями міжнародних змагань.
Йосип Пеняк на трасі
Йосип Пеняк також виборював медалі на етапах Кубка Європи. І хоча олімпійську ліцензію до Туріну нашим атлетам отримати не вдалось, у тому числі через дещо жорсткі критерії кваліфікації, вУкраїні цей вид спорт тільки-но набирає обороти. Після олімпійського сезону завершили свою спортивну кар’єру лідери команди Ольга Зіньків та Віктор Баранов. Але не завершили активну участь у любимому виді спорту, вже в іншому якісному стані. Віктор сьогодні – старший тренер збірної команди України, Ольга – керує Субкомітетом зі сноубордінгу у Федерації лижного спорту України (ФЛСУ). Ми раді, що їх досвід, ініціативність і бажання залишаються у нашій команді.
Ольга Зіньків
Важливим напрямком розвитку сноубордінгу в Україні є розширення географії проведення змагань, як внутрішніх, так і міжнародних. У нас вже є траси із міжнародним сертифікатом гомологації, на яких можна проводити міжнародні змагання високого рівня (м.Київ Протасів Яр, С.Славське Львівської обл.., с.Буковель Івано-Франківської обл.). З 2003 року у Києві було проведено міжнародні рейтингові змагання та два етапи Кубка Європи за участю провідних спортсменів Європи та світу.
До речі, у цьому сезоні ми також запрошуємо відвідати цей видовищний захід, який відбудеться 1-2 березня 2007 року та, сподіваємось стане традиційним для нашого міста. Проведення змагань такого рівня в Україні є дуже важливим фактором подальшого розвитку українського сноубордінгу. Спортсмени мають можливість змагатись із найсильнішими на домашніх трасах (де, як відомо, навіть стіни допомагають) та отримати досвід участі у змаганнях високого класу. Окрім того, присутність провідних лідерів Кубка світу та Європи надає таким заходам більшої енергетики, інтриги та емоційності, що безперечно підвищує популярність сноубордінгу у нашій країні. Гадаю, у березні ми знову матимемо можливість вшанувати наших спортсменів на п’єдесталі Кубка Європи!»
У команді.
Цілі визначені. Та завдання нелегке. Щільна конкуренція вимагає все більших зусиль та віддачі від атлетів. Спортсмени високого класу потребують снігової підготовки протягом цілого року, бо, пропустивши бодай один тренувальний збір, ризикуєш залишитись позаду…
Віктор Баранов, старший тренер збірної команди України зі сноубордінгу про підготовку до чемпіонату світу 2007 року, плани та сподівання сезону.
«Для нас цей сезон є дуже важливим. Саме зараз визначатиметься кістяк кандидатів до олімпійської команди у Ванкувері. У сезон ми увійшли у дещо оновленому складі. У чоловіків лідером залишається Йосип Пеняк (Закарпатська обл..), діючий чемпіон України Володимир Стіпахно та Ярослав Кліментовський (обидва представники м. Києва).
Із уходом Ольги Зіньків місце лідера у жіночій команді залишилось вакантним. На нього претендують Світлана Тимош (Тернопільська обл..), яка має найкращий рейтинг, її землячка Галина Гречин та молода амбіційна Аннамарі Чудак (Закарпатська обл..).
Підготовка до сезону та його головних стартів – чемпіонату світу та Всесвітньої зимової Універсіади, як завжди розпочалась вже у травні. Упродовж літньо-осіннього періоду виконання плану підготовки (тренувальний збір із загальної та спеціальної фізичної підготовки у м.Алушта, з велосипедної підготовки у м.Тисовець, три збори снігової підготовки на льодовику Хінтертукс) йшло без зривів та на початку сезону я був задоволений спортивною формою команди. Цього сезону, дякуючи зусиллям голови технічного комітету ФЛСУ Олексія Карпушина та компанії “Rossignol” усі спортсмени мають спорядження, що вже вирішило значну частину проблем.
У чітко-розплановані листопад та грудень передбачалась участь у серії етапів Кубка світу та Європи, а також міжнародному тренувальному таборі FIS. Саме тут підвела погода: через відсутність снігу більшість запланованих змагань були скасовані і команді довелося «чекати погоди вдома». Місяць без снігу і результати перших змагань, на жаль, не дуже бадьорі…
Тепер погода є визначаючим фактором успіху цього сезону. Та я впевнений, що ми можемо гідно представляти нашу країну у світі. На початку нового року команда знову виступатиме у серії міжнародних змагань та вже 14 січня прибуває на чемпіонат світу до швейцарського містечка Ароза. По закінченню цих змагань одразу вирушаємо до Туріну на Універсіаду (21-28 січня 2007р.), а далі вирішуватимуть змагальний календар і результати.»
Поки «дорослі» шліфують майстерність та готуються до відповідальних стартів, ростуть та набираються сил молоді спортсмени.
Родіон Дружинін, старший тренер юнацької збірної команди зі сноубордінгу про нове покоління та резерв збірної команди.
«Програма тренування юних спортсменів не менш насичена, аніж у дорослих. Влітку поряд із основними засобами фізичної підготовки ми також практикували заняття на водних лижах, вейкбордингу та гімнастичні вправи. На жаль, через обмеженість бюджету, що складається головним чином з батьківських коштів, та капризи погоди тренувальних зборів на снігу до початку змагального сезону провести не вдалось та юні надії відточують майстерність одразу у змаганнях. Так закаляється резерв національної команди, який сьогодні представляють Станіслав Бурьохін з м.Києва, Михайло Цибуленко із Закарпаття, Оксана Дмитрів та Олена Рихлівська з Тернопільщини. Ці атлети складатимуть представництво вітчизняного сноубордінгу на відомих юнацьких міжнародних змаганнях “Pinocchio sul snowboard» у м.Абетоне (Італія) та Європейському молодіжному олімпійському фестивалі в м.Хака (Іспанія), а також змагатимуться за національну першість на ІV зимових юнацьких спортивні іграх України.»
За статистичними даними (а статистика — річ вперта!) середній вік переможців світових змагань у сноубордінгу за останні п’ять років становить 22-23 роки у видах вільного стилю, 25 років – у сноубордкросі, 27 років – в альпійських дисциплінах. Тож, в наших хлопців та дівчат головні перемоги ще попереду. Дошки до бою!
Юлія Сипаренко, 2006 рік
Вы можете отслеживать комментарии к этой записи с помощью RSS 2.0. Вы можете оставить комментарий, или использовать trackback с вашего сайта.
