Кубок Карпат: традиції та майбутнє літаючих лижників
17 – 19 серпня у селищі Ворохта відбулись двадцять перші міжнародні змагання зі стрибків на лижах з трампліну на приз «Кубок Карпат». Два десятки років тому тут тренувались збірні команди СРСР і республік та змагались кращі лижники світу. Сьогодні це не лише єдина база підготовки олімпійців зі стрибків на лижах з трампліну та лижного двоборства, але й символічне втілення традицій цих видів спорту.
Історія
Вперше змагання на Кубок Карпат відбулись у 1986 році. Та одразу привернули увагу сильніших команд світу. Наступні п’ять років український турнір з офіційним статусом змагань FIS (Міжнародної федерації лижного спорту) за кількістю та рангом учасників не поступався етапам Кубка світу. Тоді Карпати відвідували практично усі країни, спортсмени яких диктували рейтинг Кубка світу, як Фінляндія, Чехія, Швеція, Німеччина, Болгарія та, звісно, теперішня Росія. Тут шліфували майстерність переможці кубків, чемпіонатів світу та олімпійських ігор, як швед Ян Боклев, німець Єнс Вайсфлог, фін Арі-Пекка Ніккола.
Трампліни Ворохти
Ворохтянські трампліни (як і кременецькі молодші «брати») у свій час були побудовані польськими фахівцями. Збудовані на совість, із врахуванням усіх особливостей клімату та ландшафту. Трампліни ставили на північних схилах гір, які більшу частину доби знаходяться у тіні, завдяки чому сніговий покрив тут тримається довше, а його якість не сильно змінюється упродовж доби. У 1986 – 1997 рр. вони навіть мали наморожуючу лижню вздовж усієї гори розгону, що на той час відповідало стандартам високого рівня. З неминучим плином часу конструкції та покриття дорослішали та все більше відставали від постійно прогресуючих стандартів. Частково проблему вирішило виготовлення на житомирському заводі керамічної лижні для двох трамплінів. Але зона приземлення, де штучне пластикове покриття чверть столітньої давності де-не-де вже не прикриває металевої основи-сітки. Важко відчувати впевненість стрибаючи на крючки та цвяхи. Та і технічні параметри найвищого трампліну К-90, де власне і проходять змагання, вже «трішки» відрізняються від стандартів FIS. Та попри все трампліни Ворохти досі приваблюють літаючих лижників. У 2005 році до нас приїхала – через 7 тисяч кілометрів – навіть команда з далекого Красноярську.
Сучасність
Цього року за Кубок Карпат боролись 60 учасників з Росії, Білорусії, Румунії та України. У командних
Церемонія нагородження
змаганнях було заявлено 10 команд: Росія, м.Москва, м.Пермь, по дві команди Білорусії, Румунії, республіки Башкортостан та України. Як завжди змагання розпочались з урочистої церемонії відкриття. Традиційний парад команд-учасниць, діти у національних костюмах, гостинні «хліб-сіль» для учасників змагань та капела українських музик надавали стандартній програмі церемонії особливого настрою. Присутні на церемонії представники Міжнародної федерації лижного спорту FIS виразили приємне здивування від атмосфери заходу.
Дещо схвилювали погодні умови. Сильний поривчастий вітер не дозволив розіграти медалі у командних змагань у першій день. Тому наступний був насичений подіями та азартом. У командних змаганнях перемогу здобули гості з Башкортостану. На жаль, і цього року красивий і величний Кубок знову поїхав до Уфи. Решту п’єдесталу зайняли команди України. Подвійний рекорд встановив Еміль Мілюков: росіянин третій раз поспіль став переможцем турніру та встановив новий рекорд трампліну К-90, показавши результат у 106 метрів. Наш Віталій Шумбарець виборов срібло, а третю сходинку п’єдесталу посів уфімець Ільдар Фаткулін. Наступні місця окупували господарі змагань: Володимир Бощук на 4му та Олександр Лазарович – на 5му місці. Потім звісно, церемонія нагородження – із медалями, грошовими преміями та цінними подарунками.
Переможці та призери змагань
Ось так, дякуючи спільним зусиллям Мінсім’ямолодьспорту, Головному управлінню у справах молоді та спорту Івано-Франківської облдержадміністрації, Федерації лижного спорту України, а також ентузіастам цього виду спорту традиції продовжують жити. Окрема подяка – журналістам телеканалу «Інтер», які змогли викроїти час та розповісти про подію усій країні, а також пану Мирославу Легіню, який забезпечив подарунки для призерів та переможців. Яскравий настрій, змагальний дух та теплі спогади учасників дають надію на оптимістичне майбутнє цього карпатського турніру.
До речі, на трамплінах тренуються не лише стрибуни та двоборці. Гірськолижники користуються можливістю виховати впевненість та навички проходження трас швидкісного спуску. Так, наприклад, готується до сезону Богдана Мацьоцька, член національної збірної команди з гірськолижного спорту та кандидат на участь у зимових Олімпійських іграх Ванкувера.
Надія
Ворохта залишається єдиною базою підготовки національних збірних команд зі стрибків на лижах з трампліну та лижного двоборства. Влітку та взимку. А змагання Карпатського Кубку – єдиною можливістю для переважної більшості спортсменів підтягнутись до міжнародного рівня та тренерів перейняти коштовний досвід тренувальної практики. Щоправда із вибухом спортивного будівництва у Росії, розвитком матеріальної бази в Білорусії, шанси на масовість їх учасників тануть з кожним роком. А тим часом, три велетні філософськи спостерігають за ростом навколо нових готельних споруд та свіжих дерев’яних зрубів, прихорошуванням місцевих вікових хатинок, навіть періодичним ремонтуванням доріг. (Сусідство з українською «Швейцарією», гірськолижним комплексом «Буковель» значно поживило ділову активність у місцевості.)
Погляд зверху
Після карпатського турніру наша команда попрямувала до польського Закопане. Літній етап Гран-Прі (рівень Кубка світу) проводився на трампліні висотою 134м (HS 134), з якої наші хлопці у новому сезоні стрибали вперше. Змагаючись тренуємося. Хлопці показали себе гідно: Віталій Шумбарець пролетів на 109 метрів (кращий результат – 121 м – на рідному трампліні показав лідер Кубка світу Адам Малиш) та в обидва дні змагань посів 39 місце. Олександр Лазарович потрапив до фінальних стрибків (до перших 50) лише у другий день змагань, де посів 41 місце. Задоволений такими результатами старший тренер збірної команди Валерій Вдовенко пестує певні надії на входження у новому сезоні навіть до «тридцятки» кращих стрибунів світу. Та новий виток в історії вітчизняного виду спорту.
А ворохтянські трампліни ще спроможні навчити лижників літати та чекають на нових переможців. До зустрічі у наступному році на Кубку Карпат!
Опубліковано у журналі Олімпійська Арена, 2007 рік
Вы можете отслеживать комментарии к этой записи с помощью RSS 2.0. Вы можете оставить комментарий, или использовать trackback с вашего сайта.
